Зінов’єв Петро Васильович

Зінов’єв Петро Васильович — cтарший науковий співробітник, кандидат фізико-математичних наук. Зінов’єв П.В. закінчив Радіофізичний факультет Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Захистив у 1983 р. кандидатську диссертацію «Світіння кристалів дифеніла з домішкою пірена в умовах когерентного оптичного нагнітання» та отримав звання кандидат фізико-математичних наук за спеціальністю 01.04.05 «оптика». Має вчене звання старший науковий співробітник зі спеціальності фізика твердого тіла, що отримав у 1993 р.

Професійна діяльність:

ФТІНТ ім. Б.І. Веркіна НАН України.

  • 1970 - 1978 — молодший науковий співробітник
  • 1978 – 1986 — науковий співробітник
  • 1986 - по теперішній час — старший науковий співробітник

Публікації в наукових журналах:

За результатами наукових досліджень було опубліковано 120 наукових праць, зроблено більше 50 доповідей на вітчизняних і міжнародних конференціях.


Викладацька діяльність:

Зінов’єв П.В. був керівником курсових та дипломних робіт, а також завданнь виробничої практики студентів. Зокрема, під керівництвом Зінов’єва П.В. була захищена дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата фізико- математичних наук за спеціальністю 01.04.07 – фізика твердого тіла, аспіранта В.М Зорянського на тему "Фотолюмінесценція чистого та інтеркальованого гелієм і молекулярним воднем фулериту С60". Після здобуття наукового ступеня к.ф.-м.н. В.М Зорянський продовжив наукову роботу в групі фотолюмінесцентної спектроскопії.

Основні напрямки досліджень:

  • Дослідження явища надвипромінювання Діке та самоіндукованої прозорісті у домішкових молекулярних кристалах;
  • Дослідження особливостей низькотемпературної фотолюмінесценції плівок С60 різної структури та з'ясовання механізму транспорту та локалізації екситонів Френкеля;
  • Комплексні структурні та оптичні дослідження фізичних властивостей допованих різними атомарними та простими молекулярними домішками фулеритів С60

Основні наукові досягненя:

  • вперше у твердому тілі спостерігалися явища надвипромінювання Діке, двокольорове та тригерне надвипромінювання Діке та самоіндукована прозорість у домішкових молекулярних кристалах;
  • вперше експериментально встановлені особливості низькотемпературної (~ 5 К) фотолюмінесценції тонких плівок С60 різної структури та з'ясовано роль деформацій різного профілю у зміні механізму транспорту та локалізації екситонів Френкеля;
  • вперше встановлено механізм гасіння люмінесценції фуллерита С60 вище температури склування (Тg), який зобов'язаний порушення когерентності тунельного транспорту екситонів;

Рис. Нормовані температурні залежності інтегральних інтенсивностей випромінювання:

  • чистий С60
  • інтеркальований азотом при Т=280ºС та Р=30 атм., протягом 150 годин (фізична сорбція)
  • інтеркальований азотом при Т=450ºС та Р=30 атм., протягом 200 годин (хімічна сорбція)

Вивчення фотофізичних властивостей неметалічних щільних середовищ має фундаментальне значення для отримання інформації про динаміку електронних процесів і займає вагоме місце в сукупності методологій досліджень фізико-хімічних властивостей речовини у конденсованому стані.

Для дослідження вуглецевих сполук використовується експериментальна система обладнання, яка налаштована на реєстрацію спектрів фотолюмінесценції різноманітних об’єктів в конденсованому стані, особливо об’єктів з екстремально малим квантовим виходом. Спектрально-люмінесцентні дослідження проводяться в енергетичному діапазоні від 1 еВ до 3,5 еВ при збудженні випроміненням від гелій-неонового лазера або ртутної лампи високого тиску та в широкому інтервалі температур (10 – 300К ). Можливі також дослідження оптичних властивостей твердих тіл при температурі надплинного гелію (Т = 2 К). Показовим прикладом експериментально-технічних можливостей нашої лабораторії є цикл досліджень оптичних властивостей монокристалів С60 в температурному інтервалі 10 – 230 К, допованих молекулами водню Н2 та азоту N2 з газової фази при різних режимах сорбції. За результатами проведених експериментів було встановлено межі адсорбційного кросоверу для кожної з цих двокомпонентних систем. Адсорбційнтий кросовер – це перехід від фізичної (дифузійної) сорбції з утворенням рівноважних твердих розчинів різної концентрації, до хемосорбції з утворенням нових речовин на основі молекул C60 – гідрофулериту С60Нx та біазафулериту (С59N)2 відповідно, як наслідок хімічної взаємодії в системі матриця-домішка. На рисунку приведені залежності інтегральної інтенсивності випромінювання від температури для продуктів взаємодії N2 з фулеритом в обох режимах сорбції, а також для чистого С60. У біазафулериті виявлено низькотемпературне гасіння фотолюмінесценції, яке пояснюється виникненням ефективних центрів захоплення екситонів та їх безвипромінювальної дезактивації, що виникають у наслідок хімічної взаємодії молекул N2 та матриці С60.

Ключові публікації:

  • 1. P. Zinoviev, and V. Zoryansky, Low-temperature photoluminescence of C60 single crystals intercaled with nitrogen molecules in the wide range of temperatures, Low Temp. Phys. 47, 173, (2021). DOI https://doi.org/10.1063/10.000318
  • 2. P.V. Zinoviev, V.N. Zoryansky, Photoluminescence of C60 fullerite intercalated with nitrogen molecules wide range of temperatures, Low Temp. Phys. 48(3), 268 (2022). DOI: https://doi.org/10.1063/10.0009547
  • 3. P.V. Zinoviev, V.N. Zoryansky, Yu. А. Semerenko, Nitrogen and hydrogen intercalation into crystalline fullerite C60 and photoluminescent studies in a wide temperature range, arXiv:2503.02920v2 ( 2025), DOI: https://doi.org/10.48550/arXiv.2503.02920